Напередодні Дня українського добровольця зі студентами 442 групи говорили про наших Воїнів Світла, які стали на наш захист та захист нашої держави. Це і наші студенти та батьки, наші випускники.

Заслухали думки Воїна Миколи з міста Хуст, який пояснив чому пішов добровольцем на початку повномасштабної агресії: "Я не задумуючись звернувся до воєнкомату, з метою стати на захист своєї країни, та уберегти свою родину і дітей нашої України від страшної війни. А головна ціль на зараз - вигнати геть орків, з нашої неньки України." Та послухали про його бойовий шлях: Луганщина, Сумщина, Бахмутський напрямок. Наразі Воїн перебуває в шпиталі. Бажаємо одужання і якісної реабілітації.

Згадали Воїнів Світла, які душу й тіло поклали за нашу свободу, за нашу можливість вчитися, працювати - жити.

Не жалію, що вмираю,
Що так мало я прожив.
Жаль одне, це добре знаю -
Мало я для вас зробив.

Я горів, бажав багато:
Перемога щоб була,
Щоби ви відчули свято,
В тиші, знов, весна прийшла.

Просьбу я маленьку маю:
Пам'ятайте, що я жив.
Не жалію, що вмираю,
Дуже вас я всіх любив.

Пам'яті Героя України Дмитра Коцюбайла "Да Вінчі".

Автор: Петро Половко

Наближаємо Перемогу разом, кожен на своєму місці - підтримуємо наших Захисників і Захисниць.