Однією з найпоширеніших причин звернень до державних нотаріальних контор є питання перепису виплати компенсацій за вкладами Сбербанку колишнього СРСР. Серед багатьох питань відвідувачів контори, важливим є питання стосовно довіреностей на актуалізацію даних по компенсаційному рахунку: де її оформляти, чи потрібно нотаріально посвідчувати і яка має бути процедура посвідчення цих довіреностей посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 245 Цивільного кодексу України, а також пункту четвертого частини другої статті 40 Закону України "Про нотаріат" довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

Тобто, довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, не є нотаріальними діями, а прирівняні до нотаріальних дій.

Посадові особи органів місцевого самоврядування посвідчують довіреності лише від громадян, які проживають на території сільської чи селищної ради та не мають право посвідчувати довіреності від імені юридичних осіб.

Водночас запис щодо посвідчених довіреностей вноситься у відповідний реєстр, форма якого наведена у додатку 1 наказу Міністерства юстиції України від 31.10.2006 №83/5 (у редакції наказу МЮУ від 11.12.2008 №2147/5) Форма №1 Реєстр для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Отже, з вищевикладеного випливає, що посадові особи зобов'язані вести два реєстри: один – для реєстрації нотаріальних дій, інший – для довіреностей (прирівняні до нотаріальних дій).

Згідно Положення про Єдиний реєстр довіреностей, обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі підлягають довіреності, посвідчені в нотаріальному порядку, та довіреності на право розпорядження майном, посвідчені посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також відомості про припинення їх дії (саме до таких довіреностей відносяться довіреності на актуалізацію даних в Ощадбанку).

Реєстратором Єдиного реєстру (тобто місце де можна зареєструвати довіреність, яка посвідчена в сільській раді) - є державні нотаріальні контори; державні нотаріальні архіви; приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором та мають доступ до Єдиного реєстру через інформаційну мережу Міністерства юстиції України, вносять записи до Єдиного реєстру про посвідчені довіреності та видають витяги з Єдиного реєстру, а також виконують інші функції, передбачені цим Положенням.

Згідно п. 2.2 Положення реєстрація довіреностей (їх дублікатів), посвідчених посадовими, службовими особами (в т. ч. секретарями сільських рад), а також відомості про припинення їх дії, здійснюється в Єдиному реєстрі за заявою довірителя (особою яка видала довіреність) про реєстрацію таких довіреностей.

Заява про реєстрацію зазначених довіреностей надається реєстратору (наприклад державному чи приватному нотаріусу) безпосередньо довірителем.

У разі неможливості подачі заяви на реєстрацію довіреності безпосередньо довірителем підпис довірителя на такій заяві повинен бути засвідчений підписом та печаткою особи, яка посвідчила довіреність.

Для підтвердження факту внесення інформації до Єдиного реєстру Реєстратор виготовляє витяг про внесення реєстраційного запису до Єдиного реєстру у двох примірниках, один з яких залишається у реєстратора, а другий - надається (надсилається) особі, яка видала довіреність (за її бажанням), або нотаріусу, який надав (надіслав) заяву про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру.

Підпункт 5.1 пункту 5 Положення про Єдиний реєстр довіреностей передбачає що за реєстрацію однієї довіреності в Єдиному реєстрі з видачею про це витягу, а також за перевірку дійсності довіреності за даними Єдиного реєстру, не пов'язану з учиненням нотаріальних дій, з видачею про це витягу стягується плата у розмірі, встановленому Міністерством юстиції України.

Згідно підпунктів 5.2. - 5.5. пункту 5 Положення про Єдиний реєстру випливає:

5.2. Інваліди I та II груп, інваліди Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них особи, громадяни, віднесені до першої категорії потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, звільняються від сплати коштів за реєстрацію довіреності (у тому числі дубліката довіреності), посвідченої у нотаріальному порядку, у Єдиному реєстрі.

5.3. Інваліди III групи, а також пенсіонери, які мають право на пенсію за віком відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звільняються від сплати коштів за реєстрацію довіреності щодо отримання пенсії (у тому числі її дубліката), посвідченої у нотаріальному порядку.

Підсумовуючи вищезазначене випливає, що секретарі сільських рад уповноважені посвідчувати довіреності на актуалізацію даних по компенсаційних рахунках, проте в подальшому дані довіреності потрібно зареєструвати в єдиному реєстрі довіреностей (через нотаріальну контору), що робиться за заявою довірителя, підпис на якій має бути засвідчений тим же секретарем, що посвідчив довіреність.

Яка юридична сила розписки і чи необхідно укладати договір позики грошей?

Останнім часом, коли банківські установи майже припинили кредитування фізичних осіб, а розміщення вкладів на депозитних рахунках викликає недовіру у населення, популярним стало укладення між громадянами договору позики грошей. Доволі часто серед звернень до державної нотаріальної контори, можна почути про необхідність видачі розписки про отримані гроші., завдатку за будинок чи квартиру чи в інших випадках. Отже, яка ж дійсно юридична сила розписки і чи необхідно укладати договір позики грошей?

Згідно вимог статті 78 Закону України «Про нотаріат» заборонено засвідчувати справжність підпису на документі, який має характер угоди. Оскільки розписка має характер угоди, а саме - договору позики грошей, нотаріус відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії. Натомість у даному випадку громадянам слід укласти договір позики грошей. Законодавче визначення договору позики таке: "За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості" ч.1 ст.1046 ЦК України.

Договір позики укладається як в усній так, і в письмовій формі. В Цивільному кодексі України зазначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України). Розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян на сьогодні становить 17 грн.

Отже, з положення закону вбачається, що проста письмова форма обов'язкова для договору позики тільки у випадках, коли позикодавець - юридична особа, а також в усіх випадках, якщо сума договору позики перевищує 170 грн.

Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір може бути нотаріально посвідчений, але в цьому разі при посвідченні договору в державній нотаріальній конторі необхідно сплатити державне мито у розмірі, визначеному Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 "Про державне мито", а при посвідченні договору приватним нотаріусом, справляється плата, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою (стаття 31 Закону України "Про нотаріат").

Чим відрізняється нотаріально посвідчений договір позики від такого ж договору , викладеного у простій письмовій формі? По-перше, договір складений професійно не містить пунктів, які б суперечили законодавству або погіршували стан однієї із сторін. У такому договорі враховано дату повернення боргу, місце виконання зобов'язання, грошову одиницю, у якій це зобов'язання буде виконано, отримано згоду подружжя на укладення такого договору, тощо. Крім того, у випадку невиконання боржником (позичальником) свого зобов'язання, позикодавцю немає потреби звертатися за стягненням боргу до суду – достатньо звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису і ці документи будуть підставою для Державної виконавчої служби стягнути борг з боржника.

Якщо ж договір укладено у простій письмовій формі, то можлива ситуація, коли боржник уникаючи повернення боргу буде стверджувати, що договір підписано не ним, або його дружина не давала згоду на підписання договору і тому договір є спірним тощо. Підтвердити факт підписання договору показами свідків також не завжди можливо.

У позикодавця також може виникнути проблема, якщо боржник помре до моменту повернення боргу. У випадку смерті позичальника позикодавець повинен протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Проте не всі спадкоємці будуть готові безспірно визнати борг спадкодавця. У цьому випадку нотаріально посвідчений договір позики також дає позичальнику надійну гарантію того, що борг буде повернуто.

Отже, не завжди економія на нотаріальних послугах варта того, щоб ризикувати своїми коштами.