З 1 січня 2013 року набрали чинності понад півсотні норм Податкового кодексу. І якщо залишити за дужками зміни щодо сплати податків, що не стосуються основної маси платників (акцизи, технічні норми, зміни, пов'язані з набуттям чинності нового Кримінально-процесуального кодексу), можна констатувати, що основні найбільш суттєві нововведення стосуються податку на прибуток підприємств.
Так з 1 січня 2013 року ставка податку на прибуток підприємств становить 19%. Зниження ставки здійснюється відповідно до п.10 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу в рамках пониження ставки податку з 23 (у 2011 році) до 16 (з 2014 року) відсотків.
Також з 1 січня набула чинності пільгова система оподаткування, передбачена строком на 10 років для суб'єктів індустрії програмної продукції, що передбачає сплату податку на прибуток за ставкою 5%, а також звільнення від ПДВ операцій з постачання програмної продукції. Підприємцям, які розраховують отримати пільгу з нового року вже давно пора задуматися над відповідністю їх діяльності вимогам закону.
Необхідно відмітити, що пунктом 14.1.225 з-під поняття роялті виводяться платежі за майнові права, що припускають право на розпорядження об'єктом права інтелектуальної власності, що відносить відповідні операції до об'єктів оподаткування ПДВ. Можливо, автори пункту 26 мали на меті пільгувати саме ці операції, проте за своєю природою вони також є операціями по передачі прав, а не "постачанням результату комп'ютерного програмування", що ще більше заплутує як наміри законодавців, так і сформульовані ними в результаті реалізації своїх намірів норми. Але родзинкою пункту 26 все ж являється досі не відомий податковому праву термін "онлайн сервіс", якому автори, очевидно будучи послідовними прибічниками філософії ірраціоналізму надали свій, тільки їм відомий сенс, надавши читачам можливість більш ніж вільного трактування змісту поняття. І це тільки один з прикладів двозначності і суперечності правових норм, що регулюють пільгування діяльності суб'єктів індустрії програмної продукції, якими невеликий за своїм обсягом правовий інститут забезпечений дуже щедро.
Ще однією новацією, є облік у звітності платників податку на прибуток підприємств податкових різниць, тобто різниць, що виникають між оцінкою і критеріями визначення доходів, витрат, активів і зобов'язань за правилами бухгалтерського і податкового обліку. Нововведення є ще одним кроком на шляху до реалізації нездійсненної мрії українського платника податків - уніфікації податкового і бухгалтерського обліку.
З 1 січня 2013 року почала діяти пільга по податку на прибуток (сплата податку по ставці 0%%) відповідно до Закону "Про стимулювання інвестиційної діяльності в пріоритетних галузях економіки України". Стимулююча пільга є досить привабливою для організацій, плануючих реконструкцію або модернізацію виробництва на суму від 0,5 до 3 млн. євро. За цієї умови, а також досягши двох інших встановлених законом критеріїв - нові робочі місця в кількості від 25 до 150, середній розмір зарплати, що в 2,5 рази перевищує встановлений мінімальний рывень, підприємець цілком може бути звільнений від сплати податку на прибуток до 2017 року, а також отримати право на застосування методу прискореної амортизації основних засобів, що також важливо. При цьому, сума пільги не може перевищувати суму інвестиції підприємця. Облік пільгованої діяльності ведеться окремо.
Без жодного перебільшення топ-новиною року, що настає, стане авансовий порядок сплати податку на прибуток підприємств. Платники податку (окрім новостворених, неприбуткових організацій, сільськогосподарських товаровиробників, а також осіб з доходами за попередній рік в об'ємі до 10 млн. грн.) щомісячно сплачують авансовий внесок податку в сумі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній рік. При цьому, податкова декларація подається за річний звітний період. Новостворені підприємства, неприбуткові організації, і організації з доходами за попередній рік в об'ємі до 10 млн. грн звільняються від сплати авансових внесків. Якщо платник за результатами першого кварталу звітного податкового року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію і фінансову звітність за перший квартал. У такому разі він звільняється від сплати авансових платежів до кінця року, а податкові зобов'язання визначає в звичайному порядку.
Безперечно, порадує платників податків і нагадування про те, що з 1 січня 2013 р. року набуває чинності стаття 39 ПК, замість якої сьогодні діє п.1.20 статей 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Йдеться про звичайні ціни і деякі нюанси їх визначення, що вводяться Податковим кодексом. Що нового в регулюванні "звичайного ціноутворення" нам слід чекати?
Також як і згідно з діючою нормою після нового року звичайна ціна на товари, роботи і послуги співпадає з договірною ціною, якщо не буде доведено інше, у тому числі, якщо звичайну ціну неможливо буде встановити. При цьому тягар доведення факту не відповідності договірної і звичайної ціни покладається на податковий орган. Податковий орган має право звернутися до платника за обгрунтуванням договірної ціни, проте платник має право не надавати таке обгрунтування, пославшись на те, що обов'язок по доведенню відповідного факту лежить на податковому органі.
Приємною для платників є та обставина, що у разі відхилення договірних цін від звичайних менш ніж на 20%%, таке відхилення не може бути основою для донарахування відповідних сум податку. Крім того, законом встановлений особливий порядок визначення суми податкового зобов'язання у разі відхилення договірної ціни від звичайної. Прийняте за результатами перегляду ціни і відповідного перерахунку об'єкту оподаткування податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у разі, якщо воно буде оскаржено платником або просто встановлена в нім сума грошового зобов'язання не буде сплачена у встановлені терміни. У такому разі, сума недоїмки підлягає стягненню з платника за позовом податкового органу через суд в звичайній процедурі позовного виробництва.
Крім того, стаття 39 ПК містить детальний опис методів визначення звичайної ціни, також випадки, коли застосування звичайної ціни є обов'язковим(операції з пов'язаними особами, бартерні операції, операції з платниками, що перебувають на спеціальних режимах оподаткування). Перелік не є винятковим, тому звичайні ціни можуть застосовуватися і в інших випадках, встановлених законом (наприклад, при оподаткуванні ПДВ - ст.188 ПК).
Якщо коротко охарактеризувати основні зміни податкового законодавства, що стосується окремих галузей економіки, то звертає на себе увагу виключення рентної плати за нафту, газ і газовий конденсат, що добуваються на території України(розділ Х ПК). Нововведення, що викликало свого часу дуже гарячі дискусії в певних вузьких кругах. З 2013 р. відновлюються раніше існуючі ставки акцизів на нафтопродукти (хоча шансів на те, що в останній день їх знову не піднімуть не багато). Також не усіх, але багатьох торкнуться зміни в правове регулювання екологічного податку (уточнюється склад платників податку і відповідно до Перехідних положень ПК (п.2 підрозділу 5) упродовж всього 2013 року ставки податку складуть 75%% від встановлених базових ставок ПК).
Такими (якщо залишити за дужками акцизи, багатостраждальний податок на нерухомість, перспективи якого туманні, вузькогалузеві і просто технічні норми) є основні податкові сюрпризи, дбайливо приготовані владою вітчизняному бізнесу. Попри те, що у багато з нововведень закладені абсолютно позитивні ідеї, грішать в рівній мірі усі вони одним - низьким рівнем нормотворчої техніки, помилками і протиріччями, здатними нівелювати або звести до мінімуму увесь їх позитив. На жаль, робота над помилками не до введення (а в ідеалі - до прийняття), а вже в процесі виконання податкових норм стала ознакою, відрізняючою рисою податкової політики держави упродовж усієї історії української незалежності. І доки відсутні навіть натяки на виправлення підходів держави до юридичної якості податкового регулювання.
Викладач правових дисциплін Л.А. Безрук