Земельна реформа в Україні триває з 1990 року, але дотепер багато поставлених завдань земельного реформування залишаються не досягнутими.

На виконання Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки Кабінет Міністрів України затвердив План дій з проведення земельної реформи. Цей План передбачає розробку та прийняття низки законопроектів. Так, вже ухвалено Закон України «Про Державний земельний кадастр», який вступить в дію з 01 січня 2013 року. Також розроблено законопроекти про внесення змін до деяких законодавчих актів:

• щодо посилення контролю за використанням земельних ресурсів (прийнятий в першому читанні 05.07.2011р.), яким передбачається запровадження механізмів контролю за раціональним використанням грунтового покриву та дотриманням  сівозмін;
• щодо посилення вимог стосовно охорони довкілля під час вирішення питань вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок;
• щодо спрощення процедури розмежування земель державної та комунальної власності, яким передбачено, що результати розмежування земель наносяться на збірні кадастрові плани, без оформлення державних актів, а винос меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) здійснюються у разі необхідності, що значно спрощує та здешевлює процедуру розмежування;
• щодо спрощення процедури встановлення та зміни меж населених пунктів, який передбачає, що у разі розширення населеного пункту за рахунок незабудованих територій, на які відсутня містобудівна документація, проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються відповідно до генеральних планів,а в інших випадках - відповідно до затвердженої документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Крім цього, головним кроком стала розробка законопроекту «Про ринок земель», який вже підготовано до другого читання у Верховній Раді України. Відповідно до норм цього Закону набувачами прав власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є громадяни України, територіальні громади, держава та державний земельний банк. Для недопущення спекуляції земельними ділянками сільськогосподарського призначення запроваджуються диференційовані ставки державного мита за посвідчення угод, за якими відбувається перехід прав на земельні ділянки:

• у разі відчуження у перший рік - 100 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
• у другий рік - 90%;
• у третій рік - 80%;
• у четвертий рік - 70%;
• у п’ятий рік - 60%.

Цим Законом заборонено надмірну концентрацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи, що дозволить попередити монополізацію земель. Наприклад, у приватній власності громадян України можуть перебувати земельні ділянки загальною площею до 100 гектарів, крім набуття їх у спадщину. Загальна площа земельних ділянок, що перебувають в оренді  в однієї особи, не може перевищувати 10% площі сільськогосподарських угідь на території району та 100 тисяч гектарів на території України.

Функції Державного земельного банку відповідно до вказаного Закону:

1. Кредитування сільськогосподарських товаровиробників під заставу земельних ділянок, іншої нерухомості та майна.

2. кредитування громадян під заставу нерухомості для розвитку особистого селянського господарства.

3. Контроль за цільовим використанням наданих кредитів.

4. Купівля, продаж, передача в оренду земельних ділянок, право власності на які перейшло до банку.

5. участь у реалізації державних цільових програм, спрямованих на підтримку та розвиток агропромислового комплексу.

Державний земельний банк є платником земельного податку.