Під обов?язком розуміють певну необхідну поведінку суб?єкта носіїв систем принципів, конкретного переліку дій, доручень, за невиконання яких передбачена відповідальність. Юрист виконує обов?язок здебільшого під впливом різних чинників – держави, закону, трудового колективу, громадськості, а також під впливом власних внутрішніх переконань.

У цьому зв?язку можна виділити такі види обов?язку, що певною мірою стосуються юридичної діяльності:

- національний обов´язок – це необхідність та готовність юриста охороняти та захищати принципи буття української нації у процесі правової діяльності;

- суспільний обов´язок – це необхідність та готовність юриста відстоювати суспільні інтереси в ім´я нормальної життєдіяльності громадян;

- державний обов´язок – це необхідність та готовність юристів як представників державних органів виконавчої й судової влади охороняти та захищати інтереси держави у своїй юридичній діяльності;

- громадський обов´язок передбачає певні необхідні дії, покладені на юриста як члена відповідної громадської організації;

- моральний обов´язок юриста як впровадження у практику реалізації юридичних норм певних моральних вимог;

- духовним обов´язком юриста можна вважати необхідність постійного удосконалення професійної підготовки, формування гуманістично-ціннісних орієнтацій, культури, що сприяє адекватному виконанню службової діяльності;

- професійний обов´язок юриста – це його потреба та готовність працювати, виконувати завдання, поставлені перед юридичними службами (об´єктивний аспект), глибоке усвідомлення необхідності професійних дій для захисту законних прав та свобод громадян (суб´єктивний аспект);

- службовий обов´язок юриста – це потреба та його готовність виконувати дії, зумовлені службовим становищем юриста.

Звичайно, існують й інші види обов´язку юриста, зумовлені його соціальним призначенням у суспільстві.

За практичною значущістю перелічені вище обов´язки юриста умовно можна згрупувати таким чином:

- група обов´язків соціально-державного характеру (національний, суспільний, державний, громадський);

- група обов´язків професійно-юридичного характеру (професійний, юридичний, службовий, функціональний);

- група обов´язків духовно-морального характеру (духовний, моральний, особистий).

Перша група включає обов´язки, виконання яких вимагає від юриста держава. Вони є обов´язковими і гарантуються чи забезпечуються державою. Наприклад, виконання національного і суспільного обов´язків вимагає від юриста захисту нації і суспільства, збереження набутих культурних цінностей народу, національного духу права тощо.

Друга група обов´язків юриста відповідає специфіці його професійної діяльності. Часто професійний обов´язок юриста збігається з юридичним, особливо у тих випадках, коли працівник не перебуває на службі або ще не працевлаштований. Так, виконуючи професійний обов´язок, він зобов´язаний реагувати на правопорушення (це може бути профілактична бесіда з правопорушником, різноманітні консультації чи рекомендації тощо), а юридичний обов´язок у цьому випадку змусив би юриста вдатися до конкретних санкцій.

На основі третьої групи обов´язків у юриста формується особистісно-емоційне сприйняття службового обов´язку.

Проблема службового обов´язку посідає чільне місце у професійній культурі юриста. Усвідомлення юристом своїх службових обов´язків є необхідним елементом його правосвідомості та професійної культури. Його професійні вчинки контролюються сумлінням, на основі чого формується внутрішній імператив службового обов’язку.