В рамках правової освіти та науково-дослідної роботи студентів-консультантів навчальної юридичної консультації коледжу СНАУ 4 жовтня 2011 року була проведена Студентська науково-практична конференція на тему «Проблеми правового регулювання особистих немайнових прав дітей в Україні і світі». Студенти поділились своїми дослідженнями, обговорили нагальні питання стосовно обраної теми та запропонували шляхи вирішення проблем в галузі правового регулювання особистих немайнових прав дітей в Україні і світі. В ході конференції розгорнувся діалог з приводу законодавства, що гарантує захист прав дітей в Україні.
Підсумковим результатом науково-практичної конференції студентів-консультантів є доведення до відома населення основних нормативних актів у галузі захисту права дитини.
Так, встановлено, що законодавство України будується на принципі відсутності дискримінації. Відповідно до Конституції та законодавчо-нормативних актів України всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи. Закони України, які носять характер захист прав дітей, а до таких відносяться такі закони, як:
1. Конституція України.
2. Конвенція про права дитини (Конвенцію ратифіковано Постановою ВР N 789-XII (789-12) від 27.02.91) - Дата підписання Україною: 21 лютого 1990 р. Набуття чинності для України: 27 вересня 1991 р.
3. Закон України "Про охорону дитинства" (Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.)
4. Сімейний кодекс України (Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.)
5. Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" - Виходячи з Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Конвенції ООН про права дитини цей Закон визначає правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку.
6. Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" - Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї.
Також до списку Законів України, які в той чи інший спосіб захищають права дітей можна ще додати:
1. Постанову Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866 Київ - Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини.
2. Указ Президента України Про Національну програму "Діти України" від 18 січня 1996 року N 63/96 - Надаючи важливого значення становищу дітей, їх соціальному захисту, створенню сприятливих умов для фізичного, інтелектуального й духовного розвитку, майбутньої повноцінної життєдіяльності та з метою координації дій, пов'язаних з виконанням Конвенції ООН про права дитини.
Свідченням пріоритетності сфери охорони дитинства для України стало створення у березні 2006 р. урядового органу – Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини при Міністерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту (п.14 і п.16 Заключних зауважень і рекомендацій). На Департамент покладені функції:
- здійснення заходів щодо забезпечення захисту прав, свобод та інтересів дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності;
- узагальнення практики застосування та розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань усиновлення дітей, опіки, піклування, влаштування їх у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, запобігання дитячій бездоглядності і безпритульності, захисту прав, свобод та інтересів дітей;
- контрольно-наглядові функції щодо захисту прав, свобод та інтересів дітей, їх усиновлення, опіки, піклування, влаштування у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, а також їх утримання та виховання у закладах соціального захисту;
- виконання Україною зобов'язань, передбачених Конвенцією ООН про права дитини та іншими міжнародними договорами України з питань захисту прав дитини, усиновлення, опіки і піклування; забезпечення співробітництва центральних органів виконавчої влади з Дитячим фондом ООН, контроль виконання в Україні програм, які підтримуються ЮНІСЕФ тощо.
Продовжує активно працювати створена у 2000 р. Міжвідомча комісія з питань охорони дитинства, яка забезпечує координацію дій у вирішенні питань, пов’язаних із життєзабезпеченням та розвитком дітей.
Принцип якнайкращого забезпечення інтересів та прав дитини покладений в основу державної політики у сфері охорони дитинства та регулювання сімейних відносин. Згідно зі статтею 4 Закону України „Про охорону дитинства” система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:
- удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері;
- забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;
- проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства;
- встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.
Проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, у підпорядкуванні якого знаходиться Державний департамент України з питань усиновлення та захисту прав дитини.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:
- проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, вирішення інших питань у цій сфері;
- розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення матеріально-технічної бази цих закладів;
- вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;
- організацію безкоштовного харчування учнів 1–4 класів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей у професійно-технічних навчальних закладах;
- організацію пільгового проїзду міським пасажирським транспортом (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) у сільській місцевості учнів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей, що навчаються у професійно-технічних навчальних закладах;
- вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім'ям з дітьми відповідно до законодавства;
- контроль за дотриманням в ігрових залах, комп'ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей;
- вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.
Таким чином, незважаючи на певні позитивні зміни в обсягах і структурі соціальних витрат, підвищенні заробітної плати, збільшенні обсягів фінансування освіти, медицини, сфери соціальних закладів, фінансування заходів, спрямованих на поліпшення становища та прав дітей залишається недостатнім.
Складається враження, що з захистом прав дітей в Україні все гаразд. Але статистичні дані України, щодо дітей показують досить невтішну статистику, а саме:
- згідно державного комітету статистики України, смертність дітей до одного року у 2010 року становила - 4564 особи, а за січень-лютий 2011 року - 725 осіб (це при тому, що населення України з 1990 року постійно скорочується з 51838,5 тис. осіб до 45962,9 тис. осіб у 2010 році, а кількість смертності дітей до одного року з 1999 року фактично не змінюється). Отож при скороченні населення України смертність дітей до одного року фактично збільшується до загального населення України.
Таким чином, захист дітей повинен стати пріоритетним напрямком державної політики у сфері захисту населення, і кожен із нас має сприяти охороні особистих немайнових прав дитини