Боргова розписка э документом, який підтверджує як укладення договору позики, так і передачу грошової суми позичальнику
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглядалась касаційна скарга у справі про стягнення заборгованості за договором позики.
Позивач посилався на те, що відповідач отримав від нього грошові кошти за договором позики, які не повернув. На підтвердження позики було складено розписку, яка підписана відповідачем. Відповідач стверджував, що надана розписка не є борговою, а навпаки підтверджує припинення зобов'язання поверненням позики. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Судом апеляційної інстанції при вирішенні справи зазначено, що доводи відповідача про те, що розписка є доказом факту повернення позивачем позикового боргу, отриманого в березні того ж року, на увагу не заслуговують, оскільки зміст розписки не відповідає вимогам передбаченим ст. 545 ЦК, які ставляться до розписки про підтвердження виконання позикового зобов'язання.
А посилання відповідача на те, що розписка не містить вказівки на зобов'язання позичальника про повернення отриманих коштів, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки такий обов'язок позичальника випливає з положень ст. 1049 ЦК України.
ВССУ залишено в силі рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (ухвала від 25.01.2017 у справі № 569/11141/15-ц).
Аналогічних висновків дійшов ВССУ і у іншій справі про стягнення заборгованості за договором позики (ухвала від 23.01.2017 у справі № 564/680/15-ц).
Така практика ВССУ відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.
У вказаній постанові ВСУ роз'яснив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
А досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.